| В місті що починається з кладовища
так важко не здригатися від цих затяжних дощів наче від невиплаканих сліз ... і сонце береться іржею а серце - кригою... в місті де самотні дерева простягають до неба покинуті пташині гнізда навіть без'язика пустка кричить про твою відсутність ... і сонце береться іржею а серце - кригою... в місті яке заворожила зима я тяжко хворію весною в коханні не буває святих в коханні не буває здорових ... і серце береться іржею а сонце - кригою... |
Оригинал текста - http://teplovoz.com/creo/15286.html |