| піонери
вони запихаються у підвали, так, наче хочуть сховатися від якогось доісторичного звіра, що женеться за ними, клацаючи зубами і цитуючи статті із дитячої енциклопедії. вони забігають у підвальні кав’ярні, щоб випити кави, перекинутися жартами, перепихнутися, пережити годину, вечір, добу. вони матюкають барменів і офіціантів, нетверезих барменів і нерозторопних офіціантів, які навіть не ладні напоїти клієнта і принести йому чек, не кажучи вже про передавання серветок із зізнанням у коханні дівчатам, що сидять за сусіднім столиком. і коли вони виходять із підвалів, без бабок і без дівчат, без творчих планів, взагалі без будь-яких планів, доісторичні звірі зістрибують з неонових вивісок і гатять їх по голові нереальною, непрочитаною, не затвердженою міністерством освіти, важкоалкогольною дитячою енциклопедією. нічне життя у нічних клубах – ґвалт і кокаїн. у казино – нефарт у баккару і фарт у покер. у чиїхось снах – примарні фан-клуби власного імені, слава, шелбі 64-го року випуску. у мене – тиша. у мене – вино. я сиджу і наслухаю найпершу пташку. мені не потрібно фільмів на діскавері, щоб чути качок, які пролітають над моїм містом. коли світає, я заходжу до спальні і дивлюсь, як спить дружина, а це – найкраще видовище в світі. |
Оригинал текста - http://teplovoz.com/creo/15338.html |