| вирій
цієї весни мені здається, наче всі качки, які повертаються з вирію летять над моїм будинком. я фантазую, що ось так самечки однієї весни почнуть повертатися усі люди, які зникли з мого життя. вони поселятимуться десь поруч, і вечорами ми будем збиратися й куняти ховаючи дзьоби під крила одне одному. і тоді у тому далекому вирії будуть казати – птахи до вирію відлетіли… жираф жираф – чудова домашня тварина. от сиджу я, наприклад, вночі у своїй кімнатці на другому поверсі, й мені не пишеться, аж раптом – тепла мармиза у вікно: – хух! а навесні, коли потрібно лагодити дах, він подавав би мені черепичинки і забуті на землі інструменти. |
Оригинал текста - http://teplovoz.com/creo/15444.html |