2009-05-14 : Босячка : А потім...

Холодно. Ну чому після наркозу завжди так холодно? На лікарняному ліжку розтягують молодість. Тримають, рентгеном світять, заколюють ліками. А вона бореться, не хоче бути калікою. Радістю. Мабуть, божевільна, бо смуток радістю сповнений. Як паводок, залили усю душу спогади. Вода їх темна, безодня кругом і одна каламуть. Та більше ж морфію, бо не можу заснуть. Закінчилось. Ніби все добре, дядько-хірург задоволений. І знову ще декілька років жити дозволено Без болю. Але у вічній, без виграшу боротьбі За життя, що чомусь не підвладне тобі.

Оригинал текста - http://teplovoz.com/creo/15584.html