| Постмодерністи срані
Тицяють в мене пальцями. А я в нетверезому стані Дим пускаю кружальцями. У церкву сходити треба би. Пороздивлятися Рубенса. Поспілкуватися з метрами. І свічку певно поставити Воздравіє! Душу сватаєм? Кайдани уже розірвано. А толку – як всіх підковано. Напевне, все-таки здорово, Що вмру не фламандським підаром. Їбав я у рота естетику. Мені і без сюру пиздато. Розмитість – вона без конкретики. Життя – постійне леґато. |
Оригинал текста - http://teplovoz.com/creo/15656.html |