2009-07-17 : PawlikDoc : Кульки спогадів

Взимку сон блукає коло вікон метелик заграє до лампи що на стелі ввімкненої горить то яскраво то тьмяно я нерухомий мов ведмедик з полотна набитий старими шкірками і очі мої мов гудзики тверді слизькі ниткою пришиті звисають ніби засмутилися усе таке ватне кольори ватні речі світяться кульками такими вечірніми небесними коли про них думати очі зводить уверх вони дивляться на стелю мружаться а я думаю про кульки не хочу у глибину у сон напружую шию і я знов бачу лампу і метелика що біля неї кружляє і діда що смалить його дим заповнює пластами всю кімнату їдкий усі кашляють через нього а я ні я згадую кульками спогади кульками зринають у моїй голові така сіра сфера у темряві мого мозку пройде час і вона лусьне і я буду плакати бо діда нема бо кульки нема бо я уже не ведмедик тільки десь дуже далеко в душі

Оригинал текста - http://teplovoz.com/creo/16002.html