| Гомонить ліс, видзвонюється річка,
Полудню казку каже очерет. Я – ще мала. Я – зовсім невеличка. Вся без учора. Тільки наперед. Дивує синь. Дивують жовті бджоли. Дивує вітер, теплий, запашний. І сонця шлях, що креслить виднокола Над виспівом пташиної душі. Ще кожен вечір - просто час до ранку. Ще кожен день – дорога відкриття. Ще не гірки самотні до світанки. І ще не знаєш: добре буть дитям. |
Оригинал текста - http://teplovoz.com/creo/16024.html |