2009-08-20 : yaros : Назовіть мене інфрачервоним

Ти сам стільки всього і вони всі приблизно ж стільки всього. Неонові вивіски листя вичовгують хідники зітлілих зебр. Вся жовч і синь з цього світла в’їдається у євровіконне скло Піратський віндоуз - новий стратегічний державний герб. І особливе тепер гілля із вітром тремтінь - коливань як списки стертих передкризових траншових шляхів у мулькій калюжі сутінків під брудними шинами кожного наступного незримого робочого дня шуму величезного корпоративного сонця крізь вимкнені аськи сердець офіс-менеджерів Це кому з них тут забракло щастя вийти із порожнини національної мобільної мережі на старі перекопи та вже на всуціль спиляне гілля внутрішніх розпорядків? Й те чужоземне листя пускатиме свою кров ув їхні вицвілі віконні рами. Й сновидіння перетворяться на спам, склеюючись у фантастичні орігамі. Крихти робочих днів у пачках з форнетті зчерствіють, як прадавні комети. Й у тіньових політиках забутих предків розчиняться активні абоненти прямо крізь всі відгороди цієї спільної на всіх нас зйомної квартири - відсутність мережі, засохлі метелики у лампах - сліпучість А- 4. А поки ж на стіні сусідньої п’ятиповерхівки випадає жовта плитка, як невідома інфернальна гра у тетріс. Незриме інфрачервоне сонце із рекламної листівки І офісні квіти --- затухаючі кілобіти По всьому цьому так і треба шелестіти, по всьому десь так і треба шелестіти.

Оригинал текста - http://teplovoz.com/creo/16211.html