| Небо камінням укладено
сірим великим розколеним небо рікою поранене небо неначе в кротовинах чорні вечірнії набряки труться в дерева об голови ми розливаємось надвоє з тілом бо вище ми — ворони воронів сотні то й тисячі тих що злітає над повінню наші тіла наче риби вже мокнуть і плавають в холоді |
Оригинал текста - http://teplovoz.com/otstoy/16546.html |