| П’ять хвилин до метро ,
Пів життя на ньому. Сліпо їхати вперед І повернувшись додому Забути це підземне царство З гнітючим краєвидом. Це дуже важко, А може й неможливо… Як хочеться віддатись Своїм почуттям, І все послати нахуй Злетіти вище хмар. І полетіти на Південь У теплі краї. Де немає і згадки Про підземні шляхи. |
Оригинал текста - http://teplovoz.com/creo/16781.html |