2009-11-12 : valeria : Коста-Ріка
[Имя автора было скрыто первые сутки]

Я хочу танцювати Куека з яким-небудь смаглявим Енріко. Я хочу пласким животом цілувати пісок Коста-Ріки, а солоною мокрою спиною залишати на ній засоси. Коста-Ріка, на звук твого імені я стаю навіжена і боса, А якщо Маркус наполягатиме, то стану шалена і гола. Коста-Ріка! У мене краде пелікан, а не голуб мигдаль і кавове зерня, яке я купила на пляжі в товстої панянки Хельги, грудастої доньки Баварії. Вона мігрувала в сімнадцять, Її теж підманив Ареналь, узбережжя карибське і тіко. І мені тепер її жаль. Я не буду такою гульвісою, як товстунка Хельга з Баварії. Коста-Ріка, під нічною завісою подаруй мені ніч із Маріо. І це буде останньою краплею, і я зразу зберуся додому! Тільки ще от таночок з Еміліо… Тільки ще от обійми з Алонсо…

Оригинал текста - http://teplovoz.com/creo/16785.html