| Треба буде, іди і дзвони
у безмежні простори затишку, Наче в дзвони: - Уже наступає!- вчини колотнечу, - натходить зненацька зима! просто сказати "не можна" не можна одним реченням навіть аналого-вим телефоном десь крізь поля телеграфних дерев не надходить сигнал... як вартова вежа існуєш у цій реальності привязаний до неї пуповинним канатиком відмітаючи підозру що вона відпустила тебе головою до долу вже після самого народження тобі вже 20,30,40 а ти досі летиш у просторі між небом і землею Мамо, мамо, загойдай мене. Колисай мене у велетенському маятнику між опорами мосту Але чи хтось із нас подумав вистрибуючи у світ з цього банджиджампінгу що в кінці пуповина нятягнеться і обірветься? маємо іще на це час у польоті. |
Оригинал текста - http://teplovoz.com/creo/16947.html |