2010-03-03 : Ivan Kulinski : НЕНАПИСАНЕ (поемка)

«Дай им цену, за которую любили, Чтоб за ту же и оплакивали цену.» Йосиф Бродський 1. приблизно так: ти йдеш у справах, минаєш якесь таке упосліджене місце, типу там, до прикладу, шулявський ринок, й мимохіть спостережене тобою життєве дійство заставляє буквально вдавитися не пережованою фантазією. приблизно так: зупиняєшся біля входу в метро й раптово розумієш: ще трохи, й тобі кранти: алкоголізм, самотність, шизофренія, всі ці штуки здаються достоту абстрактними і навіть позитивними, — нічого, — думаєш ти, — нічого, то всьо лише риси особистості, — доки вони не беруть тебе за горло, як-от зараз, у цьому натовпі, що преться, штовхаючи тебе, їбаната, який стоїть серед переходу, затуляє вхід, вихід, стоїть тут, курва, ловить кайф, розвелось наркоманів. ти стоїш і не можеш нічого собі надумати, ну, всі ці розклади: бажання випити, зустрітися з кимось, вчинити якусь нісенітницю. тебе, курва, просто загрібає: жодної країни громадянин, жодного міста житель, жодної жінки коханець, ще й не пишеться, курва, останнім часом… не кажучи вже про те, що, на крайняк, знайдеться яка-небудь попсова родова болячка, — скоро щось обов’язково тебе прикінчить. 2. приблизно так: тебе попускає, ти дістаєш мобілку і за півгодини зустрічаєшся з другом. приблизно так: існують люди, після розмови з якими ти хочеш це описати, але не можеш, тобі навіть не хочеться приймати душ — щоб не змити слова, що випадково залишились на твоїй шкірі. й справа, певно, навіть не у словах, це відчуття внутрішнє — ви можете просто розводити добрим матом банальну балаканину про життя, як пивом горілку. ясна річ, поруч з місцем вашої зустрічі є ларьок, а у ньому бердичівське пиво короткотривалого зберігання. класично, будь-яке зберігання, особливо короткотривале, має завершуватися відвантаженням. зазвичай після декількох пляшок невпинний невблаганний процес відвантаження починається десь за годину. за півтори години ти вже ладен здійснити це будь-де. у нашому випадку «будь-де» не канало. — потрібно все робити красиво! — сказав товариш й скерувався до автосалону. — чим ми можемо вам допомогти? — закляли консультанти ще біля входу. (блять, посцяти допоможіть! — подумав я і скоцюрбився від згадування про заповітне) — розумієте, тут така справа, — почав товариш, кіношно зронюючи дорогущу кредитницю — мій партнер хоче просто сам подивитися, що у вас і як. він трохи дивакуватий, знаєте, але то нічого… (нічого, подумав я) — нічого, — сказали консультанти, — дивіться. й ми дивилися. спроквола проходжаючи салоном, ми знайшли чудову тачку — вона стояла у кутку, за декількома нев’їбенними позашляховиками, така кльова спортивна машинерія з тонованим склом. — о! — зрозумів я. — ми подивимося зсередини? — гукнув товариш через увесь зал консультантам, які, певно, знай намагалися пригадати наші обличчя. — так-так! — писнув один. зсередини було дуже комфортно. в будь-якому разі, так комфортно я ніколи не сцяв. /продовження має бути/

Оригинал текста - http://teplovoz.com/creo/17418.html