2010-03-30 : Vania Paskuda : ляляля

Неспішно, та без церемоній життя фарбувалось в повію, Дивлюся на неї в люстерко...такі напомажені вії. Від кожної Вашої фрази сквозило легким пофігізмом. Вапщє-то життя - то є дивно. А наше ше й трохи з комізмом. Я міг би подумать шо "похуй", Але получилось сказать лиш. Ті кляті тяжолії вії мішали життю і мовчати. Крадеться по вулиці ранок, Ти радо змиваєш всю фарбу. Як жаль. Я ж хотів лиш сказати... забий. Знов скотився на пафос. 05.12.2009, 11:21

Оригинал текста - http://teplovoz.com/creo/17552.html