| Напевне, нам краще мовчати удвох.
І янгольське варто нам скинути пір’я. Однаково, добрий неголений бог всіх нас розглядає очима сузір’я Лева. Я – твоя королева істерик. Вибач, мій берег хитається часто. Старатись не варто нам бути прекрасними. Бо все ж неможливо почутись сталевими. Напевне, нам краще мовчати весь час і консервувати у банках натхнення. Я вимкнула «шафл». Нехай без прикрас мене ти збагнеш і назвеш на імення справжнє. Будь уважним до снів, коханий. Вибач, що рани зарано я краю. Боятись не варто комусь бути крайнім. Хоча неможливо зламати всі стержні. |
Оригинал текста - http://teplovoz.com/creo/17601.html |