2010-04-18 : sandal : et cetera

Годі, Господи. Хто з нас вартий своїх надій? Так вже вийшло - вона не йде мені з голови. Чим ми стали за кільканадцять щасливих діб? Вовна й тирса – лялькові душі: зшивай і рви… Біла крейда, червона фарба, важкий скелет – Все збігається у розпечену больову Точку, ось воно – невимовне, даремне, зле Серце ляльки – бавовна й тирса… Зшиваю, рву, Не розводжу спиртів, схиляюся до кислот.. Часті гості, нечемні черги, брудні коти… Пам’ять вимкнувши, активую автопілот. Годі, Господи, можеш більше не берегти.

Оригинал текста - http://teplovoz.com/creo/17629.html