| Ти пришиваєш рукави до весільного плаття,
І я проковтую час, забинтовую дні, рахую ночі. І справа не в шматті, ти знаєш люба? Я буду кохати без тями, без шлюбу Багаття твоє. До біса творчість. Ти в Києві їж солодкі хвилини мовчання. Ти моя п’ята колона, без тебе я спирту хочу. Нехай без вінчання, лишень з тобою. Я вже відчуваю, як багряною кров’ю Ікона твоя В мені кровоточить. Відверто - нам легко любити в розлуці. Здається, відняли Бога, відтяли серце, відлили крові. А сльози не ллються - певно солі замало. Я думаю, що ж в моїм в храмі вкрали? Чи іконостас? Чи олюблені блюдця? |
Оригинал текста - http://teplovoz.com/creo/17717.html |