2010-05-12 : олейна : ччч

Слимаковою ходою здогадів Дзьобами раптових прозирань Рухаюсь крізь себе – горблячись, Колючись об себе й голячись, Спізнюючись до пізнань. Боляче вертатись, боляче й Не озватись на своє ім’я Вивертатись, люстрами потворячись, Як пароль повторюючи, молячись: Щоб дійти всього – є в мене тільки я. Я як люстро. Я як суд і помста. Я як міст, як сходи, як стерня. З дрібки знань не створюючи горсті, Всі думки збиваючи до повсті, Не долаючи порогів дня

Оригинал текста - http://teplovoz.com/creo/17735.html