2010-05-18 : Div4a : кремінь

в нас знову злива...і я не знаю куди діватись. сиджу роздягнена аж по душу. розкинь як пазли, мене порозвішуй на грати. звернись до мене не !подруго!, а !мій друже! підстав долоні до мене, і я підставлю. чекати будем, допоки хтось з нас за словом полізе в кишеню. і так в ніяковості, раптом, хтось стане раніше Буддою, й своїм осяянням витеше іншому кремінь.

Оригинал текста - http://teplovoz.com/creo/17764.html