| У сховищі ядер – гарматних і бензольних
З’являється протяг і проситься назовні – Туди, де із неба стирчать, мов голки, зорі, Й прозова вітрина скидається на став. Жовніри лишають в болотах свої зойки, Повзуть навмання – безголосі і безокі, Вгрузаючи ліктями в тіло Амазонки… …Вона, не читаючи, палить його листа. Вона залишається там, де давно зайва: Непрохана гостя, неждана ніким зайда. До зриву – півкроку, а втім, так було завжди. Жандарми шукають в підкладці пальта драп. Тумани – густі, наче витесані з яшми. Ти дивишся вгору і тупо кричиш: за що? У кожній мотузці ти вгадуєш свій зашморг. Стискаються стіни бензольного ядра. |
Оригинал текста - http://teplovoz.com/creo/17881.html |