| Я у тобі, напевне, займаю багато місця.
Десь приблизно як весь суходіл на планеті. Ти коханням мене заливаєш по вінця І прозоряться наші мрії з цукром розтерті. В тобі зірка тремтить, коли очі твої іскряться, І шепочуть: «Цілуй мене, любий, ніжно цілуй…» Я не знаю, що значать браслети на твоїм зап’ясті. Ти ж не бійся ступати ногами на мою цілину. Ти дивуєшся чом я приношу пір’я до хати. Я не відаю дна, глибини твого страху і… Тінь Підповзає до нас звідусіль і летить Татхагата, Безсоромно і гордо по небу моїх сновидінь. |
Оригинал текста - http://teplovoz.com/creo/18079.html |