2010-08-04 : олейна : Етюди-тюди

1. Каштан в рудому полум’ї – посуха. Спадає листя й трохи деренчить Достиглі “їжачки” лускають глухо. Каштан мовчить і в небі дощ мовчить. Він вріс у літо, а вдихає осінь Повітря гусне, гусне сам – бурштин. А вітер неспокійні ноги носять Десь так далеко... Рокіт голубиний: Вовтузяться, до всохлої баюри – Води нема, злітають до Дніпра І сіють вітер, пера із гіпюру До ніг каштану... 2. Золота долоня краснопірки поєднала під поверхні плівкою дно і небо. Водорості цівками розцвіли медуз зайдешніх зірками. І, якщо дивитись з-під руки, Ніч в полудень спить на дні ріки. 3. Тополя вирівняла свічку і срібним світлом зайнялася. Тече у місяць, в’ється річка, мов трохи інеєм взялась, та прохолода... Прохолоди? Нема ні краплі, все омана. То тільки ніч. Тополя молить, Проха дощу, роси й туману.

Оригинал текста - http://teplovoz.com/creo/18087.html