2010-08-11 : sandal : В.С.

І син біжить, і кров, звичайно, горлом.. По рейках – час, і линва – між долонь, Усе з нейлону, й сам ти є нейлон, Коли лежиш серед кімнати голий, Коли блакитне сяйво ліхтаря Проходить крізь дрімотний твій неспокій, Минає ніч – витончується кокон, І дня гряде розжарений снаряд.. ..Ще не любов – один лиш вітер втрат Наповнює то відра, то вітрила.. А втім, чи ж не вона мене відрила З-під шару дружб і непотрібних братств? Чи ж не вона ввижалася мені Безжальною і бажаною? Може, Вона в собі тримала скресле море, Як я в собі – розріджений граніт.. ..Усе – нейлон. Ще не життя, не плоть: Наразі це – лише можливість смерті. Біжи! Крізь сни і снігові замети – Біжи, допоки сонце не зійшло.

Оригинал текста - http://teplovoz.com/creo/18113.html