| Меланхолило небо хронічним дощем і сюсюкалось, хлипало краплями.
Перехожі холерили - парасолями тіпали і калюжі на одяг ляпали. І сангвінила я - посміхалась у приклад усім, на небо чекаючи райдужне. Ну а дощ - він флегматик: падав мирно і чхав на усіх - йому все було бАйдуже... |
Оригинал текста - http://teplovoz.com/creo/18196.html |