| можливо, так і має наставати «повноліття».
зима. нова квартира. порожньо і лунко. сиджу на почепі стільця і наслухаю віхолу. зрадів, неначе подарунку, помітивши, що проростають вічка картоплі в кошику на кухні. не думаю про смисли, пам’ять, вічне життя, минуле і майбутнє. великі речі схильні до гордині, мов проповідники до повноти. скарбую те, що маю нині: настільна лампа, кава, ніч, листи. прийшов котисько, просить їсти. вже світає. годинник цока серцю в такт, наперекір еону. й кохана написала «пригортаюсь». і лащиться горнятко до долоні. |
Оригинал текста - http://teplovoz.com/creo/18584.html |