| Зустріч біля церкви святого Сильвестра.
Видно, як гойдається в мерзлім повітрі Лаврської дзвіниці розмита сильвета. Може, це вже нам воздається по вірі? Може, це і справді остання минута? Бач – вона і я, полум’яні ізгої, Гоїмо себе перорально і внутрішньо- Венно, хоча, мабуть, давно уже годі. Дурники – чого нам? Якого причастя? Щемно мені, золотко, солодко й щемно. Я ж бо пам’ятаю, що скоро прощатись – Кинутись в обійми – і тут-таки щезнути. Гордість, упередження, вроджені вади, Віра, ворожба, безпритульність, безмежжя… Зустріч біля церкви в пустелі Невада: Двійко незнайомців – ні більше, ні менше. |
Оригинал текста - http://teplovoz.com/creo/18715.html |