| РОМАНС
Я випиваю вас. Такий собі конфуз. В руках моїх напівпорожній слоїк. Вустами доторкаюсь ваших вуст, злиденний раб, нужденний параноїк. Простіть мені за те, що я мовчав, лиш дихав вами, всотував стихії. Я випиваю вас. Таку собі печаль я легко, але ґречно заподіяв. ПЕРЕСТУПАННЯ переступаєш місто – входиш в ліс стираєш пам’ять – проступає істина бруківкою андріївський узвіз нагадує розсипане намисто нам і аж донизу тягнеться струна ковток вина доходить аж до серця на замковій горі прозорі скельця заламінують наші імена. |
Оригинал текста - http://teplovoz.com/creo/18830.html |