| наближається гроза. вітер розчісує вулиці.
хочеться зупинитись, наче когось зустрів знайомого, й довго розмовляти, щулячись від холоду й холодного світла ліхтарів. а по тому мовчати й спостерігати, як примхливо змінюються думки, як виходить із тебе тепло, коли перечікуєш зливу просто неба на сходах підземного переходу. слухати, як у хмарах, мов кіт ледачий, з боку на бік повертається грім. з бездомним псом ділити по-братськи останні гамбургер і картоплю фрі. добре щось пити, і разом з будинками втрачати різкість, наслідуючи дерева. й добре, якщо ти десь між двома зупинками трамваїв, або на вокзалі. тобто якщо поруч міцні сталеві горизонталі. мов пілат, сам на сам із цілим містом, що кожним вікном мовчить. і мокрий одяг липне до тіла, додатковою шкірою стаючи. |
Оригинал текста - http://teplovoz.com/creo/19184.html |