| бармен згортає літній майданчик,
зносячи до підсобки пластикові стільці. та вікна ще настіж, принюхуються фіранками до білої айстри в твоїй руці. голуби обсіли трамвайну зупинку, туркочуть про життя. стигле яблуко сонця скочується дахом будинку, на налигачі місяць тягнучи. на вулиці пробка, і всі сигналять, перекрикуючи гайвороння у сквері. таксист на червоній пом’ятій ауді вийшов з машини, стягнувши светра, й задивився кудись — де з небом зливаються в сутінках горішні поверхи, де недоказане все рівно чується, а недо- чуте двічі повторюється. де осінь ворожить на листі, вéршачи, (ворушить губами, спокійна з лиця) якому листочку злетіти першим, якому лишитися до кінця. |
Оригинал текста - http://teplovoz.com/creo/19185.html |