2011-10-24 : олейна : многобукв24.10.11

ДЛЯ ЗАТРАВКИ На зубах від слів гіркаво. В серці – шрам від роздратунку В мене є моя Полтава, Таж немає порятунку. Бо нема і сторони, За яку я - у війні. АСОЦІАЦІЇ Час настає - й крапка. Життя - не лірика Епос якийсь, втоптаний і грузький. Наче й не мерзнеш , а на руках сироти - Вітер згадався, дикий і молодий? Холод і протяги – те ще чуття свіжості. Сумнів і шал – той іще пошук в гугл. Але без них – наче з життя випасти, Аби… пасти гуси, що лізуть в мул? Гуси , перо, літери – накарябати? Але чомусь хочеться без рядків. Не нарікай на прози, коли злапали: Прози, вони різні, вони п’янкі. ЧУКОТСЬКЕ Зимно і хочеться кави , а ще глінтвейну. Хочеться ноги сховати у ковдрі картатій. Тишо моя, щільна, малосімейна, Будеш з кутків заздро мені кивати? В мене - кіно, музика, і невідомі книги. Ззовні дощить лоскітно, кицька мурчить поряд. Риби шепочуть. Акваріум. Тихо довкіл, тихо. Навіть мене наче нема, наче не я – хто тут? Там, нагорі, вкотре студентське свято: Травка, клубняк, зойки й пісні з балкону. Наче назло й всупереч – перфоратор Свердлить будинку щелепи і кам’яні скроні А в мене - горня, кицька, кіно, ковдра. Наче на дні, в мушлях, в траві, в піску. Дякую, тишо, вірна моя, добра. Всепоглинаюча. Я і люблю таку. ПОД ЗАНАВЕС Самое главное – сохранить сон на своём плече И засыпать, чтоб рассыпать одновременный вдох. Наше дыхание – бусины нот тихих в басовом ключе Наше дыхание – ветер, греющий влажный мох. Самое главное – рядом, ласково, горячо. Самое главное- радость, в сладости, в боли, во мгле. Главное в этой паузе – тяжесть, мое плечо, Мягкое сокасание наших нагих колен. Главное – это не после, главное всё - сейчас. Так же синхронно осенью падают мотыльки. Мы же синхронно думаем, не раскрывая глаз, Как бы в ключе басовом сон чужой сохранить.

Оригинал текста - http://teplovoz.com/creo/19297.html