|
- Запам'ятай, онучку. Корівки дають нам молоко, курочки - яйця, свинки — м'ясо і сало, овечки — шерсть... - Дідусю, а ми що їм даємо. Вони нам дають, дають, а колись надоїсть давати. Що ми тоді будемо робити? - Г-м-м... Дитячі питання кожного можуть поставити в безвихідне становище. Добре, що поряд була сусідська дівчинка. На дитячі питання і відповіді дитячі. - Володя, ти що зовсім... Що нам у дит.садку говорила вихователька. Вони нам усе дають, бо ми їх любимо, піклуємося про них, годуємо. - Так- так. Оксанка вірно сказала. Молодець. - А я бачив учора, як одна свинка не хотіла віддавати, те, що повинна давати. Тоді дядько Василь дуже рознервувався, навіть чимось вдарив її. Тільки після цього мабуть погодилася. Лягла і стала такою спокійною, спокійною... Потім мене мама покликала вечеряти. Я не встиг подивитися, як свинка віддавала своє м'ясо і сало. - Щось у мене голова розболілася, піду мабуть ляжу. А ви грайтеся, грайтеся. Потім поговоримо. Шокований дідусь пішов до хати. - А ти Оксанко, як не знаєш, то мовчи. Я ще й не таке бачив. Оксанка була не з тих, що швидко здаються, вона показала Володі язика і сказала: - Дурний! Я з тобою не хочу гратися. Ти ще малий. Багато будеш знати, то зовсім не виростеш. Відразу старим станеш... |
Оригинал текста - http://teplovoz.com/otstoy/19397.html |