2011-11-29 : Байкот : КУЛЯ
[Имя автора было скрыто первые сутки]

Моя молодість пройшла в звичайному магазині, серед сотень таких, як я. Вбрання і аксесуари були не дуже вишуканими, та мені личило. Мій калібр користувався особливим попитом. Я була однією із тих, яких беруть на справжнє діло. В один з похмурих, дощових днів з'явився Він. Невиразне, спотворене опіком обличчя відштовхувало і лякало. Взяв нас п'ять. Ми були в захваті. Нарешті щось буде. Чекати довелося недовго. Був справжній драйв. Такий шалений кайф треба тільки відчути... Все навколо тебе скаженіє. Простір рухається тобі назустріч в нестримному темпі. Ця мить варта чийогось життя. М'яко зупинилася в якомусь тілі. Доволі тепле і вологе місце. Приємно. Скільки всього нового. Мені подобалося відчувати зникаюче тепло... Потроху все почало набридати. Сумно. Волога залишилася, тепло зникло. Невдовзі стало зовсім зле. Я одна. Де інші? Пам'ятаю яскраве світло. Мене вкинули до якогось целофанового пакету. Знову я опинилася серед своїх. Вони, як і я, були голі. Але це вже були не вони. Якісь спотворені, зім'яті. Їх випустили мимо цілі. Тільки мною він влучив, тому у мене й був доволі пристойний вигляд. Знову нудьга. Темрява... Мабуть закінчилося і моє життя. Не знаю. Полежу в пакетику, а там буде видно...

Оригинал текста - http://teplovoz.com/creo/19404.html