| І тепер ти навіть не знаєш як правильно себе поводити,
Коли ти вбиваєш в мені останнього твого завойовника. Утопи мене, люба, в Гангу, я плюю на релігійні погляди І на те, що не можна пити спирт до третьої ночі. Хоча знаєш, Не переймайся, цілуй нового (з гарантією) хлопчика, Та благаю, не дивись мені більше в очі… Кожна любов як товар, шукає свого замовника. Він користується нею і викидає її на смітник. Там її доїдають пси, чи бомжі, Якщо ні – то просто утилізують. Душа стала важчою, і в голові ніби маятник. Час – найгірший із препаратів, які виліковують. Розчинитися хочеться у повітрі чи в чорній каві. Ти ж не п’єш її, а отже у тобі не буде болю. |
Оригинал текста - http://teplovoz.com/creo/19525.html |