| я не можу уже пригадати нічого крім крапок
між словами що з дерева глузду безглуздо текли ми подужали місяць чи рік чи життя чи стихію аж раптом вже в самотній кімнаті нас нікому зняти з петлі і зашторити вікна прибрати з-під ліжка руїни прасувати згвалтований мозок до зникнення сталих ознак і ліпити раненими пальцями з вогкої глини все що нам ще насниться в майбутніх стривожених снах. |
Оригинал текста - http://teplovoz.com/creo/19537.html |