| Жадібна стала: кожна хвилина твоя
соком гарячим всмоктується одразу. Я бережу себе. Я бережу тебе. Бо я така небагата до цього була на радість. Кличте-не кличте – із мушлі не виманиш равла. Чик-чирик, я у домику – та це не гра. Це - дотримання власних щасливих правил енергозбереження і накопичення тепла. Знаю, така – я нікому не буду цікава, втративши полиск, гучність і гостроту. Ти не моя, і я - не твоя оправа. Ти – анабіоз мій, я крізь тебе росту. Корінь до кореня, око до ока, душа у душу. Хоча у кожного є і північний бік. Я не лізу занадто глибоко – тобі залишаю півмушлі. Знаю: ти перш за все свій, тільки свій чоловік. Не все, що до мене обернене і притулене буде сьогодні чи завтра належати лиш мені. Та це не привід для суму або до сумнівів. Це привід цінити спільні хвилини земні. |
Оригинал текста - http://teplovoz.com/creo/19704.html |