2012-10-25 : Ivan Kulinski : портато

він сидітиме біля вікна, пригадуючи кривди і правди, не рахуючи, втім, чого було більше. потім прошамотить до дверей, повагом вдягнеться, і вийде до моря, карбованого зморшками, як його обличчя. мов кран портовий, просолений і кощавий, схилиться до пристані, говорячи з притиском: «до зустрічі, дівчинко, або, що певніше — прощай» і, відвернувшись, продовжить дивитися на кораблі, котрі, мов священні індійські корови, стоять серед хвиль,ремигаючи корм, на пацюків, що виповзли з тріщин довгобудови, і нюхають вітер, очікуючи на шторм.

Оригинал текста - http://teplovoz.com/creo/19976.html