2012-10-30 : Окталлія : небо
[Имя автора было скрыто первые сутки]

ми стояли на березі нашої уяви в очікуванні приливу пускали кораблики мрій по хвилях до здійснення небо зазирало до нашої уяви наче до дзеркала поправляло свої хмарини розчісувало сонячне проміння і тільки коли посутеніло небо почало спадати нам на плечі а тоді спустилось і лягло на узбережжя нашої уяви ми прогулялись навколо неба випили півхмари дощу знайшли своє місце над місяцем і закутавшись у нічний туман безконечно споглядали як повертаються до нас кораблики здійснених мрій після приливу P.S. а довкола було лише небо і тільки ми знали що воно — сьоме!

Оригинал текста - http://teplovoz.com/creo/19986.html