| я щоночі шукаю поезії квіт
коли місяць уповні і коли ніч несповна місяця я відлітаю далеко за місто далеко за всесвіт там у хащі натхнення визбирую у рукави душі усе що квітне допоки треті музи голосу не подадуть і тільки в останню ніч кожної високосної вічності я напуваю усіх спраглих настойкою із квіту поезії і без окулярів бачу як у їхніх розширених зіницях бісики грають бо ж ока обидва у мене треті а вірші мої приворотні |
Оригинал текста - http://teplovoz.com/creo/20078.html |