2013-02-18 : Ivan Kulinski : біографія. епос учасників та гостей презентації у \"дивані\"

1979 рік. Іхтіандр виходить з Барєнцева моря і прямує до пивнички. – Два по 150 і цукерочку, – каже він барменові. Дивне народження. І ніхто не спитав «Чому?» Бо і так все було просто і невимушено, тихо й помірно. Завжди прислухаюся до голосу внутрішнього моря, питаюся, чи довго чекати наступної зустрічі, годую диких чайок, засинаю на березі лиски… До моря мене привчив дід – коли він повертався з роботи, першою фразою завжди було: «Погойдай-но люстру – бо не можу без шторму!» Я люблю це місто, бо тут є море і самотні зимові вулиці… Бажання, що загадувалися у моря, завжди збувалися. Ішов, ішов, дивлюсь – Кулінський. Coool… Він дуже любив море, чайок, Приморський бульвар. Він дуже часто подумки вертався в Одесу. Але зараз він їхав до Ворзелю, щоб побути наодинці. Його прізвище було Бабель. Дуже смішний, добрий і чудернацький чоловік. Може, вони зустрічалися там? Принаймні, Ваня мені про це нічого не розказував. gdzie jest ten dom gdzie dziewczyna, kturą kocham [де той дім, де дівчина, котру кохаю]. Нехай будет счатье Свет, добро, любовь, алькоголь и зачем это все Ибо нехуй!!! Соплить :)~ Еще по пивасу??? Я люблю этот город за его странное желание не быть собой, за его наивное желание жить не как все. Любить и быть любимым. Я не знаю, что это за листочек и что тут писать. Я люблю вечера, раз в месяц, когда никуда не надо идти. Ты можешь сидеть в компании самых близких, медленно пить вино и наслаждаться музыкой… И все! Вы когда-нибудь изменяли? Вы знаете это ужасное чувство страха, боязни, что она/он узнает? И это замечательное чувство острых ощущений, значимости, чувство чего-то нового и прекрасного? И каждый раз по-новому. Изменив раз – не остановишься никогда. Любить – значит принимать человека такого, какой он есть. И не воевать с ним. Никогда. Не пытаться перекроить на свой лад. Я люблю тебя все-таки, родной. Без лишних «но» и «если». ∞ Но он же нытик!:) [слід жіночої губної помади]

Оригинал текста - http://teplovoz.com/creo/20209.html