2013-05-30 : Loffofora : стіша

Коли у тобі десь під ранок залишається тільки душа, Вимочена в алкоголі і розстріляна думками, Ти уже не зупиниш її і не скажеш їй: «Тихо, ша!» Заткнись, згорнись, засни, обкладись вінками. Замри, пливи по течії, не чіпляйся до слів. Відміни всі стимули, кричи – не стримуйся. З тебе, наче з куща, злітають тисячі горобців, Тобто всі ті віруси, що вчепилися нам в серця. Ти закурюєш і сонце яскраво бреше тобі: Нічого, пройде, загоїться…

Оригинал текста - http://teplovoz.com/creo/20409.html