| Осінь босоніж бруківкою
Місто мов губка вбирає вологу Трамвай гуркотить і лякає Білого кота та чорну ворону Привокзальна мить між літом та листопадом Ділить навпіл драники в сметані Вона чередує чай з кавою Я роблю те в чому зовсім не тямлю Останнє тепло обіймає дерева Ті в свою чергу листям плачуть Якщо одне й те саме бачуть двоє То це щось та й значить |
Оригинал текста - http://teplovoz.com/creo/20579.html |