| дарувала усмішки і квіти,
дарувала сни чарівні в надсвітанні. Вже хіба нема чого хотіти, коли душу пропонуєш, мов востаннє... Та закінчилась любов та, що супроти, в час непрощений, у час тремкий вагання. Золото супроти позолоти, замість щирості лише терпке мовчання |
Оригинал текста - http://teplovoz.com/creo/20657.html |