2013-11-17 : олейна : щось щезне

Щезник плакав: де мої кози? де мої вівці? Вітер стиха сміявся із нього, ворушачи листя. Озивалась луна із глибокої синім криниці. Посміхалися зорі із чорного небом обійстя. Космос жив як і жив: шепотівся, сміявся чи рюмав Світ незмінно мінливо кружляв у ритмічному танку Вчені ж писки, немов пацюки із планетного трюму Рахували хвилини і важили митями ранки. Перевели годинник – полеміки чи не на тиждень. Курс хитнувся на цент – кілька брокерів скинулись з вежі. А чи впали сніги з переповнених травнями вишень – То завважили діти й діди, найстаріші й найменші. Вболіваєм за «Челсі» і б’ємося проти бензолу. Вже не містимо нікель і все споживаєм окремо. І даремно Карпатами водить і водить по колу Непомічене стадо той щезник самотній, даремно.

Оригинал текста - http://teplovoz.com/creo/20664.html