2013-12-26 : Ша Куку : Перше кохання. Спогади.

Колись ти перлась від того, що я ледве стримував свій гнів від того, що жмакаю свій кінець, який не стоїть, від того, що ти жирна і від того, що я п'яний. Я думав про сповідь перед божком або про масовий, системний, інтернаціональний, всесвітній приклад змови. Мені вдавалось, що жидки накликали на мій хуйок біду. Ти була моєю першою спробою стати не хлопчиком і я хвилювався надто сильно. Під пахвами лився піт. Я не голив під ними і з волосся краплинками солоними злітала водиця. А ти, тупе блядисько, розвалилась на ліжку моїх батьків. Її звали Ірен і вона була протестанткою. Але, видно, не надто вірною. Сама вона була страшна, жирна і мала волохате міжніжжя. Я ліг біля Ірен і почав її цілувати в губи. Мене трусило від страху і член не стояв. Ірен ледь помітно перевернула мене на спину. - Хочешь? - Чего? – спросил Я. Красуня не відповіла. Приспустилась до моїх колін і почала сосати. Жорстко. Я намагався не кричати. Ірен не мала справи до цього вечора з чоловічими хуями, її вологу дірку ніхто до цього не штрикав. Одним словом, Ірен була незайманим жирним блядиськом. Ірен надмірним мінусовим тиском ковтала моє надбання під корінь. Він надибився, зачервонів, налився у всій красі. І я засунув до рота простирадло щоб не закричати. Від болю. Я стримувався, хотів сказати слово, хтів попросити її, щоб заспокоїлась, але сучка Ірен завзято приймала до рота. Я готовий був розплакатись. Від болю і від того, що не можу більше тримати в собі…свою сечу. Я відчував, що ще трошки і напузирю їй до рота. Я все дужче стискав біле простирадло, молив господа Яхве змилуватись надо мною і перетворите це тупе блядисько в соляний стовпчик. Ірен не здавалась. Вона увійла в роль. Жирна срака вертілась за її спиною і я бачив, як її вологе волосся поміж ніг відображається зі скла навпроти. Я почав стогнати. Від болю і неможливості більше стримувати свій сечовий міхур. Але Ірен тільки того і чекала. Це була команда! Я стогну, значить, мені добре. Вжик-загуло. І вона почала гарчати і всмоктувати ще дужче. Я не міг більше. Я просив господа, але борода не розчулилась над багатовіковим незайманцем. Я насцяв Ірен до рота. І зробив це саме в той момент, коли вона починала засмоктувати і ковтати мого молодого до стравоходу. Моя сеча залила Ірен. Вода закричала на всю квартиру. Почала плювати на мене, на ковьор, на стелю. - Ты насцал мне в рот что ли? Я мовчав. Мені було соромно. А що я міг сказати. Ірен побігла до ванни полоскати рота. А я роздумував як буди далі. Мені, якщо чесно, було досить темно на душі. Незайманцем був, незайманцем зістався. Ще і в рот дівці напузирив. З ванної кімнати вийшла Ірен. Я зібрався з силами і мовив: - Извини меня пожалуйста! Ірен мовчала. Я продовжив - Ну пожалуйста! Ірен підійшла. - Да окей. Что тут поделаешь? Їй було 16 років. Мені 19. І повірте, я дійсно хотів, щоб вона мені пробачила. - Поцелуй меня, - сказала Ирен и потянулась ко мне. Я поцілував її. Я зробив це і в той момент зрозумів, що більше не зможу її бачити, обіймати, надто цілувати. З її рота несло сільським туалетом. Несло громадянською вбиральнею і потом тисяч немитих солдат. А через десять хвилин вона пішла від мене. Я закрив за нею вхідні двері. Я зайшов назад в кімнату. Сів на ліжко і заплакав.

Оригинал текста - http://teplovoz.com/creo/20709.html