2014-03-22 : sandal : П'ять років

П'ять рОків пОспіль, п'ять рокІв поспІль Я мав себе за вицвілу кімнату Я мав тебе у вицвілій кімнаті І мало-мало спав. Нервозна пошта Містила біль, Містила біло-чорне "не звикай". Ти зводилась і мало-мало їла, Не знаючи, що відповісти їм, Хто верзся нам, і серце - гостра чобіть. Негамірка Сусідня наливайка мала спирт Розведений тим менше, чим дорожче Платили ті, змальовані з таро, Що врочили: "закінчите в Глевасі", Стромили під ребро столовий спис. Солоний спрут тепер, тепер, тепер - Тебе, тебе, тебе в пітьмяну глИбінь НазАвжди, назавждИ. І бути злим – Нормально і нормально бути грубим, Мов пензель. П’ять недовгих по тобі. П’ять потойбіч у зашклених світлинах. Нормально бути злим. Нормально злим. Я мало-мало є й люблю, напевно, Не більше.

Оригинал текста - http://teplovoz.com/creo/20798.html