| одного разу нас зіштовхнули лобами певні обставини
то був чіткий колапс таран на таран без жодних компромісів і можливостей звернути вбік.. ми перепливали широку повноводну річку з великою кількістю водоворотів де старі та нові русла то розходяться то знову сходяться неначе рукава гамівної сорочки.. щоби хоч якось пом’якшити удар за мить до зіткнення я інстинктивно набрав в рот води і заплющив очі але наврядчи то чимось нам допоможе.. |
Оригинал текста - http://teplovoz.com/creo/20868.html |