2014-09-05 : Krajzer : Бабине літо

Бабине літо - в косі павутиння, у зморшках, від меду, злипаються пасма рілля, та, під хребри, комашить всі часточки зілля; у пахвах - волошень полинкова жовкне з блакиття надії; в змаганні, в злиганні, триває борня за росплющені сонячні вії; то й, нумо-бо кублитись разом, в гістяк, по кров-ляк-деруни, в осоружій пишноті рижійної, сливе, олії; як треба, то - вмиємось чисто річковою цвіллю, хай опіки вітру видубують пику, щоб, наче ще млодий - мов бубон кизилу пашіла подвійно; осьодже, ошаті в серпанок, знітилися спаси безотчі, чи літні, солові, соковії брилля: до бабина яру, між двох охолод, завертає довкільне поділля; сим вдіються, згрубою, вже заважкі залюбки - дошкуляча дозвільня; надліткова баба така, бо: вже й діду вдала, й худобі дала, городину спекла, горобину, на втім, підігріла... та пригощу залишила: їжте, хоч лусьніть, аби лиш не визбрало свійських їдців ненажерливе війно...

Оригинал текста - http://teplovoz.com/creo/20937.html