| дякую друже
соком тополь плинули миті дезорієнтації в просторі-часі просторі-болі просторі-знеособленні най же ім'я мені буде осінній дим порух безодні тратить обітницю миті на сяючий газ сяючий порох спасибі я більше не буду ані на дошку соснов ані каменем на карк переможеним зміям за простором-лісом простором-голосом сядь поряд мене скоро імла обважніла від одноманітного серцебиття зірветься і наші пагорби вкриє росою щиро я вдячний за довгі життя попередніх мене білих тополь гостроликих птахів кишенькових червоних |
Оригинал текста - http://teplovoz.com/creo/21130.html |