2003-10-17 : iGor : Круговерть

В повітрі плаває зима, Я завтра мав би буть веселим. Але проклятая нудьга, І знову я пірнаю в себе. Я знов ненавиджу весь світ, Я знов ненавиджу це небо, Я знов ненавиджу їх всіх, Але найбільше я ненавиджу себе. Кругом лиш дурість. Та і сам я хто ? Нікчема. Я злий на всесвіт, Що влаштований не так. Я весь виходжу жовчю, Я лютую. Я ненавиджу тебе – Ти мій враг ! Та ні, неправда. Цього почуття нема. Нема ненависті. Немає зла. Є жаль, є розпач, є зневага. Є туга за любов’ю і добром. Є жага сонця, й неба чистого, ясного, Без хмар. Блакить і золото кругом - Яка чудовая картина. Можливо й я колись зустріну Хоч щось подібне не у сні. Блакить і золото. Це глибоко в душі, Це поклик щастя, Це мене рятує. Мов Фенікс з попелу, Я вилітаю з тоскноти, Й лечу до неба з сонцем... А їх немає. Знову тільки хмари. І знову сірість. Млосно на душі. Я знову падаю і умираю... І знову я на дні.

Оригинал текста - http://teplovoz.com/otstoy/2134.html