2021-11-09 : sandal : ангел в зеніті

до сьомого шлюзу тільки помах хвоста порух плавця затистий нерв води струмоточить листя каштану і лавровишні юрмляться на брижах ледь видимих ледь існуючому спостерігачеві гачки закинуто грузки закріплено знищено дещо важливе у світі де-небудь на світі тріпоче звивистий нерв води їж попіл мов хліб жуй волосся з батькової могили торкнись сліду на ній біля китиці висохлих маків водоверті непам'ятання хапають з поверхні червоні очі з поляроїдних знимків червоний зоряний пил коли існуєш так довго речей вже не розрізняєш не відрізняєш речі від тла усі тіла - тіло мертве батька твого невидиме брата твого твоє кожна реформа календаря є зміна природи часу інтерлюдія перша джаз на могилі бобо апофеоз прояву пиво в розлив де португальська осінь де мої цигарки біллі галлей так хе-хе роллейфлекси наведено танці на дні океану лисиця столітнього джаргіла дивись на мене гуто люби мене здавайся здавайся здавайся читай читай апофеоз тотожності всього всьому вразлива лимонна електродуга і усе що захочеш опісля шлюзу зоряна сіль підгнилий мотиль усе що захочеш роздвоєність є міцна основа сюжету але тут про інше тут на могилі бачиш пасмо волосся і слід ідентичні твоїм то чому не твої навіщо ця мутна тєлєга про буцім-то брата який приходить пустити застояну в жилах кров ніби в тобі самій недостатньо шалу читай уважніше люби мене швидше помах хвоста неонна електрофуга шквал вдаваних спогадів про копрій розмарин орлики руту стокротки фіалки зап'ястки записки в таємній кишені сорок тисяч хортів за тобою сорок тисяч дротів в небесах інтерлюдія два сайренхед запиває сосиску кефіром туманний облівіон часопростір застиг в файвоклоці мов динозавр в краплі бурштину мім на площі обмацує невидиму стіну ніби душа розстріляного поета білий шум порівнянь тоне в гулі труби силіконової доби це птах це літак це ангел в зеніті біля вікна за фіранкою стоїть чоловік із трояндою в роті убивця стоїть настає і стоїть чистий четвер зелений потік підхоплює твої пасма верховодки моторні сіпають вії під ліжком у тебе лисиця що сідає на груди посеред ночі і нам бракує повітря посеред ночі всі дихання-бо - дихання оголені ангели в об'єктивах вінтажних зенітів згадайте про смерть чорнозем і цвинтарний граніт тіло є тіло рука голова нога воскресіння як концепція застаріло ідея ресайклінгу теж не нова лисиця п'є зі звивистого потоку ковтаючи ряску і комашню ангел знімає плавці гробарі йдуть з роботи трмаючи заступи на плечах співаючи "в нашій корчмі танцювали гусари"

Оригинал текста - http://teplovoz.com/creo/21765.html